Словарь української мови (1924)/побгати

by Борис Грінченко

◀ побачитися

Словарь української мови Борис Грінченко П побгати

побгатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Побга́ти, бга́ю, єш, гл. 1) Полѣпить, подѣлать. Як побгають перепійці, борону, то тоді садовлять їх у піч. МУЕ. I. 119. Полт. Прихвачусь мерщій до тіста, пироги побгаю. Мкр. Н. 15. 2) Скомкать; сложить (напр. ткань). У нас коники посідлані стояли, у нас жупани побгані лежали. Лукаш. 95.