Словарь української мови (1924)/побалакати

by Борис Грінченко

◀ побалазувати

Словарь української мови Борис Грінченко П побалакати

побанити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Побала́кати, каю, єш, гл. Поговорить; поболтать. Іди ж до Галі та гляди — гарненько побалакай з нею. Шевч. 284. Погулявши, побалакавши… пішов багатий брат. Рудч. Ск. II. 144.