Словарь української мови (1924)/плужити
| ◀ плуговий | Словарь української мови П плужити |
плужниця ▶ |
|
Плу́жити, жу, жиш, гл. 1) Пахать плугомъ. Плужили, волочили та сіяли. ЕЗ. V. 31. 2) Везти, идти хорошо. Поки щастя плужить, поти й ворог служить. Ном. Не плужило йому якось: чи скотину заведе, чи свининку, чи кобилу… — гледи й подохне, або вовк поїсть. Драг. 146.