Словарь української мови (1924)/плескач
| ◀ плескатися | Словарь української мови П плескач |
плесковатий ▶ |
|
Плеска́ч, ча́, м. 1) Родъ круглаго хлѣба съ плоскими поверхностями. Напече книшів, пиріжків, буциків і плескачів. Г. Барв. 130. 2) Шлепокъ. Надавала йому, ворожому синові, плескачів у спину, щоб не висижувавсь у хаті та йшов на роботу. Новомоск. у.