Словарь української мови (1924)/пластун
| ◀ пластувати | Словарь української мови П пластун |
пластунець ▶ |
|
Пласту́н, на́, м. 1) Кубанскій козакъ, несущій сторожевую и развѣдочную службу и въ то-же время занимающійся охотой и рыбной ловлей. Поп. 240, 241. О. 1862. I. Кух. Пластуни, 61. 2) = Пластовець.