Словарь української мови (1924)/пишний

by Борис Грінченко

◀ пишки

Словарь української мови Борис Грінченко П пишний

пишнитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пи́шний, а, е. 1) Гордый, важный. Оце яка пишна молодиця: і добридень не каже, а дивиться на півока. Волч. у. В мене рід гордий та пишний. Чуб. V. 533. 2) Роскошный, пышный. Являється мій світ у пишних шатах. К. Іов. Ум. Пишне́нький. Не жаль мені ні постелі біленької, ні вечері пишненької. Чуб. V. 42. Друженька пишненька. Грин. III. 504.