Словарь української мови (1924)/питимий

by Борис Грінченко

◀ пити

Словарь української мови Борис Грінченко П питимий

питися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пити́мий, а, е. 1) Родимый. Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась. МВ. I. 25. 2) = Питний. Пити́ме й їди́ме. Напитки и пища. Гуляли вони, пили, їли усе добре, да й пошли собі назад, покидавши усе, що позоставалось: і питиме, і їдиме. Рудч. Ск. II. 157.