Словарь української мови (1924)/пиряти
| ◀ пирщ | Словарь української мови П пиряти |
писак ▶ |
|
Пиря́ти, ря́ю, єш, гл. Ѣздить, сильно гоня лошадь. Побачив же він (мертв'як) мою коняку, як сів на неї, — вже він нею пиряв-пиряв, пиряв-пиряв, аж як став, так вона і репнула. Мнж. 131.