Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пинда
Берлін: Українське слово, 1924

Пи́нда, ди, ж. Спесь, важничанье, чванство. К. Дз. 226. К. МБ. III. 257. Против церкви шапок через пинду дурну не здіймали. К. МБ. XII. 277.