Словарь української мови (1924)/пильнувати

by Борис Грінченко

◀ пильнування

Словарь української мови Борис Грінченко П пильнувати

пильня ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пильнува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Заботиться, стараться, радѣть. Баба не пильнує паню очучати, тільки пильнувала пану отверати. Гол. I. 90. Взявшись за діло, пильнуй, щоб нічого не минуть — щоб свого дойти. МВ. Все пильнував неборак домівки. Г. Барв. 196. Не той ще вік ваш, щоб Бога пильнувати: ще матимете час, — не зараз вам умірати. МВ. (О. 1862. III. 34). 2) Смотрѣть, наблюдать, стеречь; бодрствовать. Мусили її дуже пильнувать, бо уночі схопиться і сама не зна, куди біжить. Стор. Вона пильнує цілу ніч над ними. МВ. I. 52. Най іде пильнувати пшениці. Гн. II. 22. Я пильную порога, щоб утекти. Г. Барв. 272.