Словарь української мови (1924)/перхнути

by Борис Грінченко

◀ перхати

Словарь української мови Борис Грінченко П перхнути

перцювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Перхну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Побѣжать. Де та сила візьметься, — знов перхну так, що аж залускотить. МВ. (КС. 1902. X. 151.) 2) Набѣжатъ, наѣхать многимъ. Та й справді перхнуло до нас гостей, — як на погориджу. МВ. (О. 1862. III. 40).