Словарь української мови (1924)/перина

by Борис Грінченко

◀ перило

Словарь української мови Борис Грінченко П перина

перинка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пери́на, ни, ж. 1) Перина, пуховикъ — для спанья на немъ и для укрыванья. Черниг. у. Як ранок настане, з перини не встане. Грин. III. 200. Дівчина козака вірненько любила: устала раненько, його не збудила, його не збудила, периною вкрила. Грин. III. 628. Пух із перин неначе сніг летить по вітру. К. ЧР. 358. 2) Одно перо. У півня є така перина, шо як треба йому на зорі вставать, то вона і крутиться. Драг. 6. Ум. Пери́нка, пери́нонька, пери́ночка.