Словарь української мови (1924)/перетинати
| ◀ перетин | Словарь української мови П перетинати |
перетинок ▶ |
|
Перетина́ти, на́ю, єш, сов. в. перетя́ти, тну́, не́ш, гл. 1) Перерѣзывать, перерѣзать, перерубывать, перерубить, пересѣкать, пересѣчь. А у його та була така шабля, шо на шо наставиш, так і перетне. Мнж. 36. 2) Перерѣзывать, перерѣзать путь, преградить дорогу. Не читає князь Єрема листів іздалека: перетяв усі дороги і стежки дейнека. К. Досв. 223. До церкви калюжа дорогу перетяла, а до шинку можно і по під тином. Александров. у.