Словарь української мови (1924)/перетикати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
перетикати
Берлін: Українське слово, 1924

Перетика́ти, ка́ю, єш, сов. в. перети́кати, каю и ти́чу, чеш, гл. Перегораживать, перегородить рядомъ чего либо натыканнаго. А я тую бистру річку очеретом перетикаю. Чуб. V. 457. А я тую багатую терном перетичу, а вбогую, хорошую до себе прикличу. Чуб. V. 38.