Словарь української мови (1924)/перестрига

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
перестрига
Берлін: Українське слово, 1924

Пере́стрига, ги, ж. 1) Овца, которая два раза въ лѣто стрижется. Мнж. 188. 2) Шерсть вторичной стрижки. Вас. 198. 3) Пристриженная овчина старой овцы. Вас. 154. 4) Насмѣшливо: обстриженный, обстриженная. Ум. Пере́стрижка. А вона й кричить на мене: „Стрижко-перестрижко“! Екатериносл. у.