Словарь української мови (1924)/перепочивати

by Борис Грінченко

◀ перепотіти

Словарь української мови Борис Грінченко П перепочивати

перепочинок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Перепочива́ти, ва́ю, єш, сов. в. перепочи́ти, чи́ну, неш, гл. Отдыхать, отдохнуть немного. Так виїхав, що не дав і коням гаразд перепочити. Св. Л. 45. Перепочину, та й знов поїду.