Словарь української мови (1924)/переночувати
| ◀ переносити | Словарь української мови П переночувати |
перенудити ▶ |
|
Переночува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Переночевать, проспать ночь. От, переночували ту ніч, коли на ранок… Рудч. Ск. II. 15. Дівчинонько, ввольни ж мою волю, переночуй хоч нічку зо мною. Чуб. V. 161. 2) — кого́. Пустить на ночлегъ. Ой, дівчино, переночуй мене, козака молодого, і коня вороного. Чуб. V. 63.