Словарь української мови (1924)/перемовляти
◀ перемовити | Словарь української мови П перемовляти |
перемовлятися ▶ |
|
Перемовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. перемо́вити, влю, виш, гл. 1) Перезывать, перезвать, переманивать, переманить. Маркев. 69. Ой ти, галочко, перемовочко, перемовила сокола з темного лугу в вишнев сад. Мет. 178. Ой не я ж його перемовила, він сам за мною приїхав. Мет. 18. 2) Промолвить, перекинуться словомъ. Воли б хоть з чоловіком словечко перемовити. МВ. I. 44. 3) Пересказывать, пересказать наново; передразнить. Там люде норовисті: що скажеш, то й перемовлять, а що зробиш, то й перероблять. Грин. III. 482.