Словарь української мови (1924)/перековувати
| ◀ перековерсати | Словарь української мови П перековувати |
перекоїтися ▶ |
|
Переко́вувати, вую, єш, сов. в. перекува́ти, кую́, єш, гл. 1) Перековывать, перековать, наново сковать. 2) Наново подковывать, подковать. Пане, треба коні перековувати, бо не доїдем до міста, падають. Грин. II. 231. 3) Только сов. в. О кукушкѣ: прекратить кукованье. 4) Передавать, передать, пересказать кукованьемъ кукушки. Ой ти, моя родинонько, не цурайся мене, хоч сивою зозулькою перекуй до мене. Мет. 463.