Словарь української мови (1924)/перекликати
| ◀ перекликання | Словарь української мови П перекликати |
перекликатися ▶ |
|
Переклика́ти, ка́ю, єш, сов. в. перекли́кати, каю, єш, и чу, чеш, гл. Перезывать, перезвать. Молодая дівчинонька усіх хлопців перекликала. Чуб. V. 164. І все таки рідню свою я до себе перекликаю. Чуб. V. 457. Як уже всіх перекличе, то дівчата співають. Грин. III. 514.