Словарь української мови (1924)/перекидати
| ◀ перекивати | Словарь української мови П перекидати |
перекидатися ▶ |
|
I. Перекида́ти, да́ю, єш, сов. в. переки́дати, даю, єш, гл. Перестраивать, перестроить. Ми свою хату переки́дали. Треба по весні винбарь перекида́ти. Черниг.
II. Перекида́ти, да́ю, єш, сов. в. переки́нути, ну, неш, гл. 1) Перебрасывать, перебросить, перекидывать, перекинуть. Нехай би бив, а то й через тин хотів перекинуть. Ном. Ні сплисти, ні збрести, ні очима перекинути. Чуб. V. 549. Перекинь його (перстінь) з однії руки на другу. Чуб. II. 54. 2) Опрокидывать, опрокинуть. Глечик перекинула. 3) Перестраивать, перестроить. Через рік батьківську хату перекинули. Мир. ХРВ. 167. 4) Превращать, превратить, оборотить во что. Опинившись на тім боці, вп'ять він і сам перекинувся, і жінку перекинув, зробилися людьми. О. 1862. IX. 106. 5) Давать, дать что либо. Я тобі за те що небудь перекину. О. 1862. I. 39.