Словарь української мови (1924)/переймати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
переймати
Берлін: Українське слово, 1924

Перейма́ти, ма́ю, єш, сов. в. перейня́ти, переня́ти и перея́ти, йму́, меш, гл. 1) Перенимать, перенять, перехватывать, перехватить. Не все переймай, що по воді пливе. Ном. Дівчино-рибчино, перейми гуси. Нп. Роман воли покидає і дівчину переймає. Лукаш. 74. 2) О рѣкѣ, оврагѣ: перерѣзывать, перерѣзать что, пройти черезъ что. Верхнеднѣпр. у. (Залюб.). 3) Перенимать, перенять, научиться отъ кого, подражать кому. Не Шевченка голос він переймає; переймає він голос народньої пісні. К. (Хата, 2). Діти почали переймати од неї пісні. Левиц. I. 406. Чи ти вмієш „Отче наш“? А я вмію лучче вас, бо я в попа ночував, „Отченашу“ переймав. ХС. II. 192.