Словарь української мови (1924)/перегнітити
| ◀ перегній | Словарь української мови П перегнітити |
перегнути ▶ |
|
Перегніти́ти, гнічу́, тиш, гл. — себе́. Подавить, обуздать. Оліхвер вилаяв мене ні за віщо, ще й ударив, — я себе перегнітив: одійшов та й край. Волч. у.