Словарь української мови (1924)/перебивати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
перебивати
Берлін: Українське слово, 1924

Перебива́ти, ва́ю, єш, сов. в. переби́ти, б'ю́, єш, гл. 1) Перебивать, перебить, перешибить. Перебив… шаблю. Стор. МПр. 151. 2) Только сов. в. Перебить всѣхъ, убить, все побить. Сам ходжу, сам. — Де діти подівав? Грім перебив, дощ потопив. Чуб. III. 104. 3) Одолѣвать, одолѣть въ битвѣ, въ бою. Їк я тебе переб'ю, то я буду старша. Гн. II. 221. 4) Мѣшать, помѣшать, перебивать, перебить (въ дѣлѣ, разговорѣ). Перебив йому брехати. Хто мені буде ділечко перебивать. Мил. 212.