Словарь української мови (1924)/пензель

by Борис Грінченко

◀ пендюр

Словарь української мови Борис Грінченко П пензель

пензльований ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пе́нзель, зля, м. 1) Кисть (у живописцевъ). Левиц. Пов. 217. Дістав палітру з красками і пензель. Кв. 2) = Щітка, которой бѣлятъ стѣны. Черниг. у. Ум. Пе́нзлик.