Словарь української мови (1924)/пастівник

by Борис Грінченко

◀ пастівень

Словарь української мови Борис Грінченко П пастівник

пастка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пастівни́к, ка́, м. = Пастівень. Шух. I. 168. Константиногр. у. Дивлюсь у пастівник, а він коня собі лагодить. Федьк. Пустив коника до пастівника, а сам пішов у сад виноград. Лукаш. 153. Ум. Пастівничо́к.