Словарь української мови (1924)/панівка
◀ панів | Словарь української мови П панівка |
панівна ▶ |
|
Пані́вка, ки, ж. 1) Полка въ ружьѣ. 2) Въ мельницѣ: углубленіе, въ которомъ вращается нижній конецъ веретена шестерни. Мик. 481. 3) Противень. Хотин. у.