Словарь української мови (1924)/панування
◀ пантрувати | Словарь української мови П панування |
панувати ▶ |
|
Панува́ння, ня, с. 1) Владычество, господство. Карає він і царства, і престоли, щоб зупинить неправе панування. К. Іов. 76. 2) Царствованіе. 3) Барская жизнь. Моє панування — гірке горювання. Чуб. V. 744.