Словарь української мови (1924)/палій
| ◀ палиця | Словарь української мови П палій |
палійка ▶ |
|
Палі́й, лія́, м. 1) Поджигатель. Він палій, бо підпалив жида. Екатериносл. у. 2) = Паликопа. ХС. I. 77.
| ◀ палиця | Словарь української мови Борис Грінченко П палій |
палійка ▶ |
|
Словарь української мови — П
палій
Борис Грінченко
1924
Палі́й, лія́, м. 1) Поджигатель. Він палій, бо підпалив жида. Екатериносл. у. 2) = Паликопа. ХС. I. 77.