Словарь української мови
Борис Грінченко
П
палій
Берлін: Українське слово, 1924

Палі́й, лія́, м. 1) Поджигатель. Він палій, бо підпалив жида. Екатериносл. у. 2) = Паликопа. ХС. I. 77.