Словарь української мови (1924)/паляниця
◀ паля | Словарь української мови П паляниця |
паляничити ▶ |
|
Паляни́ця, ці, ж. Родъ булки, хлѣбъ изъ пшеничной муки, или изъ пшеничной, смѣшанной съ другою. Чуб. VII. 444. Паляниця — хлібові сестриця. Ном. № 12335. Живе собі з молодицею та їсть книші з паляницею. Рудч. Ск. I. 4. Ум. Паляни́чка.