Словарь української мови
Борис Грінченко
П
палючий
Берлін: Українське слово, 1924

Палю́чий, а, е. Жгучій. Палюча горілка. НВолын. у. Уже на коневі і хвіст обгорів, такий то палючий той змій. Рудч. Ск. II. 118. Терпіти… од літньої спеки палючої.