Словарь української мови (1924)/палючий

by Борис Грінченко

◀ палюх

Словарь української мови Борис Грінченко П палючий

паля ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Палю́чий, а, е. Жгучій. Палюча горілка. НВолын. у. Уже на коневі і хвіст обгорів, такий то палючий той змій. Рудч. Ск. II. 118. Терпіти… од літньої спеки палючої.