Словарь української мови (1924)/палений

by Борис Грінченко

◀ палговатий

Словарь української мови Борис Грінченко П палений

паленина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Па́ле́ний, а, е. 1) Жженый, горѣлый, сожженный. Через тиждень і не пізнаєш паленого степу, — як рута зеленіє. Греб. 401. 2) Вспыльчивый; гнѣвный. Запримітивши, що Грицько палений, мерщі висунула борщ з печі і постановила коло його. Мир. Пов. I. 160.