Словарь української мови
Борис Грінченко
П
падлюка
Берлін: Українське слово, 1924

Падлю́ка, ки, ж. 1) Ув. отъ падло. 2) м. Подлецъ. А який він чоловік? — Ат, падлюки шматок. Зміев. у.