Словарь української мови (1924)/п'яніти
| ◀ п'янісінький | Словарь української мови П п'яніти |
п'яно ▶ |
|
П'яні́ти, ні́ю, єш, гл. Пьянѣть. Він швидко п'яніє: дві чарки випив, то вже й п'яний. Харьк.
| ◀ п'янісінький | Словарь української мови Борис Грінченко П п'яніти |
п'яно ▶ |
|
Словарь української мови — П
п'яніти
Борис Грінченко
1924
П'яні́ти, ні́ю, єш, гл. Пьянѣть. Він швидко п'яніє: дві чарки випив, то вже й п'яний. Харьк.