Словарь української мови
Борис Грінченко
О
охряти
Берлін: Українське слово, 1924

Охря́(ну)ти, ря́ну, неш, гл. = Охлянути. Здається, я іще не дуже старий, а зовсім охряв, так що ні ніг, ні рук не чую. О. 1862. II. 24. — на но́ги. Устать, подбиться. Довго перся підтюпцем, поки на ноги охряв, аж підошов не чув. Полт. у.