Словарь української мови (1924)/охайний
| ◀ охайлучити | Словарь української мови О охайний |
охайність ▶ |
|
Оха́йний, а, е. 1) Опрятный, чистоплотный. Таке було кукібне, таке було охайне. Г. Барв. 439. 2) Очищенный, выхоленный. Зілля моє да охайнеє! Дитя моє да коханеє! Я ж тебе да охаяла, Марусеньку да угаяла. Мет. 229.