Словарь української мови
Борис Грінченко
О
оточини
Берлін: Українське слово, 1924

Ото́чини, чин, ж. мн. 1) Жиръ на тонкой кишкѣ. Конотоп. у. 2) Зерно или мука, остающаяся послѣ перетачиванія на решето.