Словарь української мови (1924)/отава
| ◀ отабуритися | Словарь української мови О отава |
отавиця ▶ |
|
Ота́ва, ви, ж. Трава, выросшая вторично на скошенномъ мѣстѣ. Шух. I. 170. Косіть, хлопці, отаву. Чуб. V. 1034. На припоні коні отаву скубуть. Шевч.
| ◀ отабуритися | Словарь української мови Борис Грінченко О отава |
отавиця ▶ |
|
Словарь української мови — О
отава
Борис Грінченко
1924
Ота́ва, ви, ж. Трава, выросшая вторично на скошенномъ мѣстѣ. Шух. I. 170. Косіть, хлопці, отаву. Чуб. V. 1034. На припоні коні отаву скубуть. Шевч.