Словарь української мови (1924)/осяйний
◀ осягти | Словарь української мови О осяйний |
осятер ▶ |
|
Осяйни́й, а́, е́. Сіяющій, блестящій. Стала одежа його осяйна. Єв. Мр. IX. 3. Куди сей дука осяйний прямує. К. Бай. 109. Мрії далекі, осяйні мені веселкою замріють. Г. Барв. 535.