Словарь української мови (1924)/осудливий
◀ осудити | Словарь української мови О осудливий |
осудовище ▶ |
|
Осу́дливий, а, е. Осуждающій, любящій осуждать. Хоч вередлива була, та не осудлива. Св. Л. 125. Всі люде коло неї понурі й осудливі. МВ. (О. 1862. I. 104).