Словарь української мови (1924)/острів

by Борис Грінченко

◀ остриця

Словарь української мови Борис Грінченко О острів

остріг ▶

Берлін: Українське слово, 1924

О́стрів, рова, м. 1) Островъ. Стоїть над морем: ніяк на острів не достанеться. Рудч. Ск. II. 89. Левиц. Пов. 364. 2) = Острева. Желех. Ум. Остріве́ць. Левиц. I. 91.