Словарь української мови
Борис Грінченко
О
оспалий
Берлін: Українське слово, 1924

Оспа́лий, а, е. 1) Сонливый. 2) Вялый, лѣнивый, безпечный. Там то невістка, там то оспала, як би її не збудила, то б рано не встала. Чуб. V. 757.