Словарь української мови (1924)/основувати
◀ основиця | Словарь української мови О основувати |
особа ▶ |
|
Осно́вувати, вую, єш, сов. в. оснува́ти, ную, є́ш, гл. Основывать, основать, дѣлать, сдѣлать основу. Рудч. Ск. I. 179. II. 44. Що журавель намне, а чапля намиче, а сорока оснує, а ворона витче. Чуб. III. 172.