Словарь української мови (1924)/основина
| ◀ основа | Словарь української мови О основина |
основиця ▶ |
|
Осно́вина, ни, ж. Основаніе. Як основина хороша у клуні, то й не завалиться, хоч як товсто укрий. Волч. у. Він положить основину. Єв. Л. XIV. 29. На таких то основинах треба нам працювати. К. ХП. 135.