Словарь української мови (1924)/ослін
| ◀ осліджувати | Словарь української мови О ослін |
осліп ▶ |
|
Ослі́н, ло́ну, м. Продолговатая скамья. Вас. 194. Чуб. VII. 387, 388. Ти сядеш на лавці, а я на ослоні. Kolb. I. 58. 2) Станокъ у колесника, на которомъ тешутъ. Сумск. у. Ум. Ослі́нець, ослі́нчик, осло́ник, осло́нонько. Посаджала на ослононьку. Мет. 200. Ой сядь на ослоник. Грин. III. 498.