Словарь української мови (1924)/ославляти

by Борис Грінченко

◀ ославлювати

Словарь української мови Борис Грінченко О ославляти

ослиця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ославля́ти, ля́ю, єш, сов. в. осла́вити, влю, виш, гл. 1) Прославлять, прославить. Ославили розумно, чесно. Св. Л. 71. 2) Обезславливать, обезславить, опозорить. Мої воріженьки… ославили мене молоду. Левиц. I. 32.