Словарь української мови (1924)/оселедець

Словарь української мови
Борис Грінченко
О
оселедець
Берлін: Українське слово, 1924

Оселе́дець, дця, м. 1) Сельдь. Хоч посолонцювати оселедцем. Ном. № 12121. 2) Хохолъ, пукъ волосъ на выбритой головѣ. Чуб. VII. 412. Знати їх (запорожців) було… по довгому оселедцю з-під шапки. К. ЧР. 261.