Словарь української мови (1924)/оселедець
| ◀ осел | Словарь української мови О оселедець |
оселити ▶ |
|
Оселе́дець, дця, м. 1) Сельдь. Хоч посолонцювати оселедцем. Ном. № 12121. 2) Хохолъ, пукъ волосъ на выбритой головѣ. Чуб. VII. 412. Знати їх (запорожців) було… по довгому оселедцю з-під шапки. К. ЧР. 261.