Словарь української мови (1924)/опускати

by Борис Грінченко

◀ опускання

Словарь української мови Борис Грінченко О опускати

опускатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Опуска́ти, каю, єш, сов. в. опусти́ти, опущу́, стиш, гл. 1) Опускать, опустить. Як зачали Бондарівну у гроб опускати, ой то казав пан Каневський ще жалібніш грати. Чуб. V. 428. 2) Оставлять, оставить, покидать, покинуть. Щоби вас Бог не опускав. Чуб. I. 89.