Словарь української мови (1924)/оправляти
| ◀ оправити | Словарь української мови О оправляти |
оправлятися ▶ |
|
Оправля́ти, ля́ю, єш, сов. в. опра́вити, влю, виш, гл. 1) Оправлять, оправить, обдѣлывать, обдѣлать. Канев. у. Я її оправив під скло… і висить у мене в світлиці. Г. Барв. 9. 2) Приводить, привести въ порядокъ, починять, починить. Збери всі човни, що остались, і гарно зараз їх оправ. Котл.