Словарь української мови (1924)/оправдовуватися

by Борис Грінченко

◀ оправдовувати

Словарь української мови Борис Грінченко О оправдовуватися

оправити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Оправдо́вуватися, вуюся, єшся и оправдува́тися, ду́юся, єшся, сов. в. оправди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Оправдываться, оправдаться. Хто ся оправдує (а зовсім винний), того як гору вздує. Ном. № 7429. Циган оправдився. Мнж. 115. Оправдилась премудрість од дітей своїх усіх. Єв. Л. VII. 35.